– Я не піду сьогодні в школу.
– Але чому? Вчора ж усе добре було.
– Вчора не було читання.
Скільки разів ви чули такі фрази? Скільки ранків починалися зі сліз та вмовлянь?
«Я бачила в очах свого сина справжній страх перед читанням вголос, перед насмішками однокласників. А в старших класах буде ще важче – там же великі твори потрібно читати. Що робити?», – ділиться Олена, мама 8-річного Іллі.
Ілля – не один. Він із тих, дітей, які блискуче розв’язують задачі усно, але губляться, коли їх потрібно записати; талановиті художники, які не можуть правильно написати назву своєї картини; майбутні інженери, для яких прочитати інструкцію – справжній подвиг.
Дислексія – одна з найпоширеніших особливостей нейророзвитку, яка впливає на здатність дитини читати та писати. Попри зростаючу обізнаність про цей стан, навколо нього досі існує багато міфів та непорозумінь.
Що таке дислексія насправді? Як її розпізнати? І головне – як допомогти дитині розкрити свій потенціал попри труднощі з навчанням?
Про це говоримо з Іриною Гордієвою – фахівчинею Центру психологічної допомоги «Конфіденс», вчителькою-логопедом, дефектологинею, яка має багаторічний досвід роботи з дітьми з особливостями нейророзвитку.
– Пані Ірино, часто можна почути, що дислексія – це просто «модний» діагноз. Яка ваша думка з цього приводу?
– Дислексія – це конкретне порушення нейророзвитку, яке потребує серйозної роботи. У своїй практиці я працюю з такими дітьми від одного до трьох років, і це не просто «погане читання» – це комплекс особливостей, які проявляються ще в дошкільному віці.
– Як саме можна розпізнати дислексію у дошкільнят?
– Перші ознаки можна помітити вже у 3–5 років. Такі діти часто демонструють знижену рухливість, уникають фізичних ігор, мають проблеми з рівновагою. Для дітей з дислексією характерні також труднощі з дрібною моторикою – вони неправильно тримають олівець, занадто сильно натискають під час малювання. Показовим є те, що в три роки дитина не може відтворити коло, в чотири – квадрат і хрест, а в п’ять – трикутник.
– А що відбувається, коли дитина йде до школи? Симптоми змінюються?
– У 6–7 років симптоми стають більш очевидними. Діти мають труднощі з координацією – їм складно кататися на лижах, ловити м’яч, зав’язувати шнурки, користуватися столовими приборами, мають труднощі з використанням ножиць, малюванням складних геометричних фігур та візерунків.. Характерною є затримка процесу латералізації – діти плутають праву та ліву сторони, при написанні букв і цифр «дзеркалять». З’являються проблеми з розрізненням схожих букв, виникають помилки у вимові та граматиці. Також таким дітям важко упорядковувати, наприклад, малюнки з елементами за зразком, непросто помічати деталі, що відрізняють картинки, форми фігур чи букв.
– Чимало людей вважають, що дислексія – це просто повільне читання або навіть лінь. Це так?
– Це значно складніший комплекс проявів. У таких дітей виникають труднощі з правильним використанням прийменникових словосполучень, що описують простів, з запам’ятовуванням віршів та пісень, довших імен. Можуть виникати проблеми із запамятовуванням матеріалу за послідовністю, наприклад назв днів тижня, цифрових серій. Існують також труднощі при диференціації подібних звуків (порушення фонематичних процесів), а також при виконанні звукового та складового аналізу та синтезу.
– Який Ваш головний меседж для батьків, які помітили прояви дислексії в дитини?
– Найважливіше – не ігнорувати ці особливості, списуючи їх на лінь чи небажання вчитися. Водночас не варто панікувати – за умови своєчасної та правильної допомоги діти з дислексією можуть успішно навчатися. Ключовим є раннє виявлення та професійний супровід.
