Після Бога йде батько
Вольфган Амадей Моцарт
І мама, і тато люблять свою дитину. Але чи є різниця в їхній любові?
Звісно.
Любов батька не схожа на любов матері. Батько – це інший погляд на світ.
Так, і тато, і мама люблять дитину завжди: коли вона добре поводиться, і коли бешкетує. Однак і тут є різниця.
Мамина любов до дитини – абсолютна. Батько ж здатен не виявляти свої почуття, його любов потрібно завойовувати.
Батько – це підтримка, сила, джерело творчого натхнення. Батько – це той, хто навчає життя і дає зрозуміти, що не завжди може бути все по-нашому. Він загартовує.
Дитина сприймає маму та тата як найважливішу частину себе. І спочатку сама мама є світом дитини, а пізніше вона виводить дитину у світ через себе. Дитина пізнає світ через маму, бачить світ її очима, акцентує на тому, що важливо для мами. Свідомо або несвідомо, мама активно формує сприйняття дитини. І з батьком дитину теж знайомить мама – вона транслює ступінь значущості батька.
У житті трапляється так, що стосунки між татом і мамою не переживають якусь кризу й руйнуються. У цьому випадку, коли мама ображена, не любить, не може довіряти, не поважає тата – у такому стані мама, дивлячись на свою дитину і знаходячи в ній схожості та прояви батька, буде свідомо або несвідомо транслювати дитині, що ця «чоловіча частинка» є поганою. І дитина, виходячи із бажання вижити в такій сімейній системі, все ж таки відмовляється від батька. Як наслідок – відмовляється від своєї «чоловічої частинки».
Якщо говорити про дівчаток, то для них важливі прояви уваги тата. Якщо мама це підтримує, тоді тато показує, що жінка прекрасна, що він її любить. У подальшому саме цей досвід спілкування з татом дозволить дівчинці почуватися привабливою жінкою. Доньки, які “не мали доступу до свого тата”, психологічно так і залишаються дівчатками, незалежно від того, що давно вже стали дорослими.
Люди, які не люблять себе, вважають себе негарними, не приймають свою індивідуальність, схильні до надмірного самоосудження та засудження всіх, – зазвичай це ті колишні діти, мами яких засуджували та відкидали в житті дитини важливість батька.
Що ж робити дорослим, якщо у стосунках є непорозуміння і навіть неприязнь?
Важливо не змішувати свої стосунки пари з батьківськими. Для дитини це може бути нестерпно.
Потрібно розрізняти поняття “партнер” і поняття “батько”. Якщо ваш чоловік поганий партнер для вас, це ще не означає, що він поганий батько.
Щоразу частіше трапляються у практиці випадки, коли спочатку після розлучення мама намагається довести дитині, що її тато поганий не тільки як партнер, але як і тато. А згодом тато повертається й завойовує увагу та довіру дитини. Тоді вже змінюються стосунки дитини з мамою.
Мама, яка не може прийняти батька своєї дитини, не може повністю прийняти і свою дитину. Не може любити її безумовно. Як наслідок – дитина може втратити доступ до обох батьків.
Чоловіче – це набагато більше, ніж просто схожість на батька. Це закон, духовність, гідність, внутрішнє відчуття доречності, самореалізація, матеріальний дохід. Це все можливо, коли є позитивний образ батька.
Якою позитивною не була б мама, але саме тато ініціює дорослу частину всередині дитини. Безпорадні люди – це, зазвичай, ті, хто не мали доступу до свого батька.
Невже батько настільки важливий?
Так, кожен із нас – це продовження та результат злиття двох потоків: материнського та батьківського. Коли дитина приймає своїх батьків, погоджується з тим, що батьки є такі, як вони є, то автоматично отримує шанс рости та розвиватися повноцінно. Це і є батьківське благословення.
